 |
Село Буша, Ямпільського району,
що на Вінниччині, розташоване на березі бурхливої річки Бушанки.
Головні історичні пам’ятки цієї місцевості датуються різними сторіччями:
поселення трипільської, скіфської, черняхівської культур, давньоруські
поселення ХІ-ХІІ ст., підземні ходи та оборонна фортеця XVI-XVII
ст., дохристиянський скельний храм з унікальним бушанським рельєфом
V-XVI ст., ратуша XVII ст., середньовічне кладовище XVII-XIX ст.,
парк кам’яної скульптури XX ст. Все це свідчить, що люди жили тут
не одну тисячу років.
Село "Буша"
У 1883р. професор київського університету В.Б.
Антонович відкрив в Буші унікальний рельєф, датувавши його створення
дохристиянським періодом. Дерево без листя, півень, олень, людина
і таємничий чотирикутник залишив на скелі давній художник. Нічого
схожого немає в жодній країні. Вчені і тепер ламають голови над
цим зображенням, намагаючись розшифрувати послання древнього художника,
висуваючи часом несподівані теорії, пов’язані з інопланетянами:
в чотирикутнику вони вбачають екран монітора…
Деякі археологічні знахідки цієї місцевості,
зокрема кераміка, датуються періодом черняхівської культури - ІІ-ІV
ст.
В другій половині XVІ століття землями Буші
володів коронний канцлер і великий гетьман коронний Ян Замойський,
а пізніше - його син Томаш. У цей час почалося будівництво замку
із шістьма вежами, що з'єднувалися між собою підземними ходами.
У кожній з веж знаходився пороховий льох. Одна спостережна вежа
збереглася до нашого часу. Високі і міцні стіни замку здатні були
витримати будь-які напади ворогів. Містечко інтенсивно розвивалося,
і на початок XVІІ століття стало досить великим містом Брацлавщини.
Буша ввійшла в історію України, як одна із
славних віх визвольної війни 1648-1654р. Майже все чоловіче населення
міста, здатне носити зброю, приєдналося до війська Богдана Хмельницького.
Ворожі війська розраховували на легку перемогу, коли довідалися,
що в місті залишилися лише жінки та діти...
Жителі вирішили захищати своє місто до останнього
подиху. За зброю взялися і жінки, і діти. Нападники не очікували
опору, тому їхня жорстокість і лють не знали меж, вони вбивали усіх,
хто траплявся на шляху. Поливаючи шляхтичів гарячою смолою, кидаючи
каміння з високих фортечних стін, городяни намагалися відстояти
свою волю. Кілька днів протистояли мужні жінки і діти польським
солдатам. Незабаром захисників залишилося зовсім мало і Мар'яна,
вдова сотника Завісного, очолила оборону. Коли вона зрозуміла, що
вистояти не вдасться, зібрала останніх городян, замкнулася з ними
в одному з порохових льохів і підпалила. Страшний вибух знищив не
тільки останніх оборонців, але і багато ворогів. Трагічна оборона
міста стала символом мужності українського народу.
Середньовічне кладовище в с. Буша
Ці події дуже вразили українського письменника
Михайла Старицького, так з'явилася відома повість «Оборона Буші».
У місті практично не залишилося жителів, руїни
фортеці заросли травою і тільки уцілілі чорні від пожеж вежі нагадували
про ті страшні події.
Відродження містечка розтяглося майже на століття.
До наших днів збереглася оглядова вежа фортеці, льохи і підземні
ходи завалені камінням. Століття невблаганно руйнують цей древній
пам'ятник, багато фрагментів стають ледь помітними...
Музей під відкритим небом – парк історичної
скульптури – розташувався навколо уцілілої вежі замку. Талановиті
руки сучасних майстрів і живописців втілили історію краю в скульптурах
з місцевого каменю-піщанику, об'єднавши легенди і реальність.
Скористайтесь унікальною
нагодою доторкнутися до старовини з Вінницьким обласним бюро подорожей
і екскурсій.
|
